PRESENT SIMPLE: проблеми та помилки
Багато студентів вважають Present Simple найпростішим часом англійської мови. Насправді саме тут закладається більшість помилок, які потім роками переходять із рівня на рівень. Україномовні студенти часто плутають дію та стан, забувають про закінчення третьої особи, неправильно будують запитання та заперечення, дивуються феномену фразових дієслів, інфінитива та герундія.
У цій статті розглянемо шість типових помилок у Present Simple та зрозуміємо не лише що неправильно, а й чому мозок постійно намагається зробити саме так.
Плутанина між активною дією та станом
Перша помилкова навичка – після дійової особи на автоматі спрацьовує дія: I am, you are… Важливо прийняти рішення до початку говоріння, що я роблю або хто/який я. Тому логічніше робити паузу одразу за підметом за схемою: Я… (Який?/Хто? – ніякий, я зовсім не це хочу сказати, мені не потрібне дієслово «є, існую», мені потрібна активна дія).
- Я працюю. – I work.
Теж саме відбувається у зворотному напрямку. Якщо я нічого не роблю, то мозок на автоматі має видавати мій
стан:
- Я хто? Не так. Я є хто? – I am a teacher.
Саме тому так важливо чітко розуміти, яку саме частину мови ви завчили – дієслово, прикметник чи іменник.
Присудок може бути тільки один, і без нього теж неможливо. Afraid – це що? Дієслово чи прикметник? Прикметник. Тому – I am afraid. А що робити з enjoy? Дієслово. Тому – I enjoy.
Невикористання суфікса третьої особи однини (-s, -es)
Як і is, будь-яке інше базове дієслово має особливу форму для нього, для неї й для «воно». Додаємо суфікс s (у ряді випадків доводиться додавати es).
- He works. – Він працює. She washes up. – Вона миє посуд. (Постійно, швидше за все, вона працює посудомийкою).
Зверніть увагу на те, що можна не тільки тримати в голові мантру «він-вона-воно», а і спиратися на форму дієслова українською: гуляє, працює, дає… Хоча є ще і інші варіанти: приносить, просить… Будь-яким чином, утримати у голові пару суфіксів можливо.
Невикористання «допоміжних дієслів» у запитанні та запереченні
Ця тема перегукується з першою. Перш ніж запитувати, визначаємось – стан чи активна дія? Складність у тому, що маркер ми ставимо перед дійовою особою, тому думати треба швидко. Тільки не настільки швидко, щоб забути про обов’язкове допоміжне дієслово.
Знову за схемою. Про що я запитую? Про місце. Починаю зі слова «де». Тепер маркер – Де що робиш? Або – Де є/існуєш? Робиш. Значить – Where do? Далі все розставляю за порядком:
- Where do you earn money?
А якщо це не дія, а стан? Тоді мені потрібен інший маркер. – Where are? І знову інформація за порядком:
- Where are you busy?
Заперечуючи щось, доводиться проробляти ту саму роботу.
- Я що не роблю? – I do not earn money.
- Я не який? – I am not busy.
Використання подвійного заперечення в англійській мові
Важко зрозуміти правило одного заперечення народу, який цілком допускає мовні конструкції на кшталт: Я ніколи тебе ні за що не звинувачував. Що ми тут бачимо? Друге заперечення заперечує перше, а третє заперечує друге, а може й усі попередні.
Тепер вивчимо правило одного заперечення. У нашому прикладі можна зберегти тільки одне, решти позбуваємося.
Але якого з трьох? У принципі, можна від будь-якого. Із цього й почнемо. Залишимо «ніколи»:
- I’ve never blamed you for anything.
Речення стверджувальне, «ні за що» замінили на «що завгодно». Можна зробити рокіровку:
- I’ve ever blamed you for nothing.
А можна залишити заперечення в присудку:
- I haven’t ever blamed you for anything.
Відповідаємо на запитання, а який із цих варіантів є кращим. Намагайтеся заперечення використовувати в словах, що несуть смислове навантаження. У нашому прикладі найбільше емоційне забарвлення має «ніколи», тому перший варіант із трьох буде найбільш правильним. І так бажано чинити завжди.
- У мене немає часу. – I have no time.
Це набагато ближче до правди, ніж – I don’t have time.
Порушення порядку слів у Present Simple
Спробуймо розгорнути думку за допомогою обставин часу (коли?), місця (де?) та образу дії (як?). Враховуючи повну відсутність в англійській мові будь-яких відмінків, відмінювань та інших «надмірностей» слов’янських мов, на перше місце стає НЕПОРУШНИЙ ПОРЯДОК СЛІВ. Правило дуже просте.
Якщо обставина складається з одного слова, тулимо його між головною особою та дією, якщо більше слів – ставимо на початок або в кінець речення.
- Зазвичай вранці я ходжу на роботу. – I usually go to work in the morning.
На догоду змістовому наголосу англомовні можуть собі дозволити порушити цей порядок, але вони точно знають, що не спотворюють зміст сказаного. Нам поки краще утриматися, чи не так?
У заперечних реченнях порядок слів зберігається.
- Зазвичай вранці я не ходжу на роботу. – I don’t usually go to work in the morning.
«Hardly ever» і «never» – уже є запереченнями, тому фраза з їхнім використанням має характер ствердження.
- Я практично ніколи не ходжу на роботу. – I go to work hardly ever.
- Я ніколи не ходжу на роботу. – I never go to work.
Загублені підмет та присудок
Фактично ми говоримо про розміщення об’єктів у просторі (на столі філіжанка) або про дію абстрактних сил (зараз зима). Ми це робимо легко, бо не потребуємо порядку слів і жорсткої структури речення. За вже сформованою традицією в англійській так робити не можна. Що я маю на увазі?
Підслухана розмова:
– Блін, тут повно народу, пішли в інше місце.
Як це сказати англійською? У нашому прикладі відсутній присудок у першій частині, ми не знаємо, що робить ця купа народу. Здавалося б, це не має значення, але що робити з правилом обов’язкової дії в будь-якому англійському реченні? Ось тут і приходить на допомогу зворот розміщення. Він складається з двох слів: «там» і «є» – there are (форма дієслова be змінюється за необхідності).
Далі підслухана фраза перекладається легко і чітко відповідно до структури та всіх правил:
- Shit, there are a lot of people here, let’s go somewhere else.
Зрозуміло, що цю фразу можна побудувати інакше. Наприклад:
- It’s overcrowded in here…
Я й не сперечаюся. Тобто підмет та присудок повинні бути завжди, а який з двох варіантів обирати – ваше рішення.
