Автор: Денис Третьяков. Оригінал статті «Корпоративне навчання: за що відповідають замовник і виконавець» опубліковано на сайті Liga.biz
Розподіл відповідальності за результат навчання між замовником і виконавцем: хто за що відповідає в той час, коли всі люблять говорити про «результат».
Оцінка роботи постачальника навчальних послуг майже завжди здійснюється за результатом, який залежить від обох сторін угоди. Якщо зони відповідальності не розподілені до початку робіт, така оцінка швидко перетворюється на суб’єктивне враження.
Претензії за відсутність результату і схвалення за його наявність стають однаково безпідставними. Бо ніхто вже не може сказати, чия саме дія або бездіяльність цей результат визначила.
Зручна невизначеність.
Чотири умови результату
Зміна професійної поведінки після навчання потребує одночасного виконання чотирьох умов.
- Перша умова – коректно сформульована потреба, тобто визначення конкретної дії, якої в наявній практиці немає. Ця умова належить замовнику. Бо лише він має доступ до даних про власну діяльність. Виконавець може лише ввічливо чекати, поки йому нарешті скажуть, що саме треба змінити.
- Друга умова – проєкт програми, здатний цю потребу задовольнити. Це єдина зона повної відповідальності виконавця. І, на жаль для багатьох, досить вузька.
- Третя умова – наявність у робочому середовищі умов для застосування набутого. Вона належить замовнику повністю. Без варіантів.
- Четверта умова – фіксація зміни. Теж належить замовнику, хоча методика фіксації узгоджується з виконавцем ще на етапі проєктування.
Три умови з чотирьох перебувають поза контролем виконавця. Це не звільняє його від відповідальності за власну частину. Але встановлює досить чіткі межі, у яких його роботу взагалі можна оцінювати. Якщо, звісно, хтось захоче ці межі побачити.
Обґрунтовані вимоги до виконавця
Опис результатів у формі дій.
Перелік тем описує зміст заходу, а не його результат. Вимога переформулювати результати як перелік дій, які учасник виконуватиме інакше, є цілком обґрунтованою на етапі узгодження. І виконуваною для будь-якого постачальника, який має хоч якусь методику.
Відтворюваність.
Наявність матеріалів, за якими заняття може провести інший виконавець, свідчить про те, що якість закладена в структуру. Її відсутність означає лише одне: замовник купує доступ до конкретної особи. І втрачає все разом із нею.
Обґрунтування формату та тривалості.
Тривалість програми має випливати з переліку результатів, а не з «так прийнято». Запитання «що саме буде втрачено, якщо скоротити програму на чверть?» зазвичай дає дуже інформативну відповідь. Або демонструє її відсутність.
Готовність назвати умови невдачі.
Найінформативніша вимога з усіх. Виконавець, який має методику, спокійно називає обставини, за яких його програма результату не дасть, бо він ці обставини знає. Виконавець без методики таких обставин не називає. Замість цього він говорить про «індивідуальний підхід» і «гнучкість».
Необґрунтовані вимоги до виконавця
Гарантія результату за відсутності узгодженого індикатора.
Гарантувати можна лише те, що піддається перевірці. Вимога гарантії без визначеного показника – це, по суті, вимога гарантувати враження замовника. Дуже зручно для того, хто виставляє таку вимогу.
Зміна поведінки за відсутності умов для її застосування.
Якщо робоче середовище не передбачає можливості виконувати нову дію, вона не виконуватиметься. Незалежно від того, наскільки геніальною була програма.
Довільна зміна обсягу без перегляду результатів.
Скорочення програми вдвічі з одночасним збереженням повного переліку очікуваних результатів – вимога, суперечлива вже за своєю побудовою. Скорочення допустиме. Але воно супроводжується скороченням переліку. Інакше це вже не скорочення, а магія.
Оцінювання за задоволеністю з одночасною вимогою змін.
Ці два критерії часто конфліктують. Програма, яка реально змінює поведінку, передбачає зіткнення учасника з межею власної компетентності. І за визначенням не є особливо комфортною. Хтось мав би це пам’ятати.
Умови застосування як зона замовника
Навчання створює здатність виконувати дію. Робоче середовище визначає, чи буде вона виконуватися. Це різні задачі. І друга ніколи не розв’язується засобами першої. Хоч би як цього хотілося.
Застосування набутого блокується чотирма типовими чинниками:
- відсутність часу на нову процедуру – коли нова дія просто додається до наявного обсягу без будь-якого перегляду цього обсягу;
- збереження старих показників оцінювання праці – за яких нова дія не враховується або навіть погіршує формальний результат працівника;
- відсутність вимоги з боку безпосереднього керівника – через що дія стає добровільною і швидко витісняється обов’язковими;
- відсутність зразка виконання в найближчому професійному оточенні.
Жоден із цих чинників не усувається якістю програми. Усі чотири усуваються рішеннями замовника. Причому рішеннями, які приймаються до початку навчання, а не після того, як усі вже розійшлися із сертифікатами, гарними селфі та задоволеними посмішками.
Протокол розподілу
Домовленості фіксуються під час узгодження програми у формі простої таблиці з чотирьох рядків – за кількістю умов результату. Кожен рядок містить формулювання умови, відповідальну сторону, строк виконання та ознаку, за якою виконання встановлюється.
Перший рядок – сформульована потреба з підписом замовника.
Другий рядок – перелік результатів у формі дій з підписом виконавця.
Третій рядок – перелік рішень щодо робочого середовища (перегляд навантаження, показників оцінювання, вимог керівників) з відповідальними особами та термінами виконання.
Четвертий рядок – джерело даних, відповідальний за фіксацію та дата перевірки.
Документ складається до початку робіт. Його функція – запобігти суперечці, а не розв’язувати її після навчання. Той самий документ, складений після завершення програми, лише фіксує позиції сторін, які вже встигли розійтися. І виглядає значно менш переконливо.
Висновок
Оцінка постачальника можлива виключно в межах його зони відповідальності. Тобто в межах якості проєкту програми. Замовник, який не виконав власних трьох умов, отримає відсутність результату незалежно від того, кого він найняв. Навіть якщо найняв найкращого.
Саме цим пояснюється нинішній стан ринку, на якому сильні й слабкі постачальники навчання практично не розрізняються за відгуками замовників програм корпоративного навчання персоналу. За відсутності розподілу зон обидві категорії дають однаковий спостережуваний результат. А вибір здійснюється за ціною та враженням від презентації.
Ситуація змінюється не з боку пропозиції. Вона змінюється з боку замовника тоді, коли він починає розрізняти те, за що він платить, і те, що він має забезпечити сам.
Денис Третьяков
Засновник DenEdSy, автор 5-ти посібників з вивчення англійської мови, Україна
Доти ринок продовжуватиме виглядати так, ніби всі постачальники приблизно однакові. Бо в межах нинішніх правил гри вони такими і є.
Дізнайтесь більше про TeachMeBoost – освітній центр, що готує професійних методистів та навчає створювати програми, спрямовані на зміну поведінки людей.
Програма TeachMeBoost “Методист освітніх програм”. Курс 1: “Організатор і виконавець навчання”.
