Захоплююча особиста історія Лізи Трембицької про те, як вивчити англійську мову, попри життєві та методичні перешкоди.
З англійською у мене не склалося зі шкільної лави
Я живу в Києві та розвиваю два бізнеси: галузеве видавництво та школу для підприємців. З англійською у мене не склалося зі шкільної лави. «I’m sorry, I’m late. May I come in?» — єдина фраза, яку я могла сказати без спотикання після закінчення школи.
Наша «англійка» вважала, що з усього багатства англійської мови саме це мали визубрити всі діти. Прикро, адже я ніколи не спізнювалася. І ось прямо зараз я сиджу і злякано витріщаюся на нові слова, які за вихідні дні потрібно вивчити будь-що-будь. Про майбутні вправи намагаюся не думати зовсім. Заплющую очі. Не так від жаху, як від розгубленості та… лінощів.
Лінь, звичайно, двигун прогресу, але у вивченні мови абсолютно марна. Англійської як не бувало. Натомість її місце займають спогади з не такого вже й далекого минулого.
Англійська мова логічна…
Сергій, мій партнер за новим проектом:
— Ліза, привіт! Ходімо вип’ємо каву, — зустрівши мене, показав у напрямку заїзду на паркування.
— Я почав серйозно вивчати англійську мову, — сказав він із ледь помітним пафосом. Зробив ковток і додав:
— Через 6 місяців почну розмовляти.
— Круто! Молодець! — сказала я шанобливо, бо не знала англійської мови, це було моїм пунктиком.
Подумала:
— Ого! Вивчати! Не вчити в якійсь черговій школі англійської мови, не переглядати ролики на Youtube, не дресирувати себе програмами, не ходити в speaking clubs. Вивчати.
— Англійська мова логічна, упорядкована, можна навіть сказати, педантична… — продовжував Сергій.
— Ось дивись, якщо я говорю: I work — це означає: У мене є постійна робота кожен божий день, а I’m working означає: Я зараз працюю, відчепись від мене! Або, наприклад, твій гаманець. Скажи: У мене є гаманець.
— Ммм… — промимрила я у відповідь.
— Ось дивись: I have a wallet — У мене є один гаманець. I have the wallet — У мене є той гаманець, про який ми говорили. I have my wallet — У мене є мій гаманець. I have wallets — У мене є різні гаманці, — не вгавав Сергій.
— Бачу, ти справді перейнявся, — я знала цей стан захопленості, коли хочеться поділитися, передати далі по ланцюжку.
— Так. Я мислю логічно, і мені англійська мова заходить!
Паспортний контроль в Амстердамі
Везіння не раз рятувало мене у складних ситуаціях. Наприклад, вперше прилетівши до Амстердаму, я ретельно повторювала про себе 7 слів, що випадково збереглися в голові на випадок, якщо прикордоннику захочеться зі мною поговорити. «Hello», «Excuse me, I don’t understand» та «No» — дивлячись на мене, складно було не помітити глибину розумового процесу та серйозність намірів.
Проходячи заповітні 2 метри до віконця і впритул дивлячись на офіцера, моє обличчя раптом само собою почало розтягуватися в посмішці.
Так моя подруга посміхається всім собакам на вулиці — запобігливо і з надією, бо дико їх боїться. І все одно вони на неї гавкають.
Прикордонника відрізняло від собак те, що він мовчки посміхнувся мені у відповідь. Посміхаючись — взяв паспорт, посміхаючись — показав рукою на камеру, посміхаючись — поставив штамп.
Легкість, з якою я пройшла паспортний контроль, збентежила. Звичайно, я подумала про те, як мені пощастило, хоча мала думати зовсім про інше…
Я Ліза чи Аліса?
Поки Сергій впевнено вчив англійську, я продовжувала завмирати в неприродній позі на переговорах з іноземними партнерами до того моменту, як страх і сум’яття видадуть мене з головою.
Сиділа тихо, щоб залишитись непоміченою і одним своїм виглядом виключити бажання ставити мені запитання. Ловила здивовані погляди та просила колег перекласти, що не маю здібностей до мов. Все дивніше і дивніше… Я Ліза чи Аліса?
Намагаюся взяти себе до рук та вникнути у правила граматики. На перший погляд, все зрозуміло, можна видихнути. Радісно закриваю посібник. Дзвонить подруга і запитує: «Ліза, коли ти щось скажеш англійською?» Удар по самолюбству…
Перепробувавши за 15 років школи, курси, викладачів, додатки, придбавши з півсотні підручників для самостійного вивчення англійської мови, я не зуміла відчути її, загорітися, вивчити, зрозуміти та заговорити. Почуття власної гідності наближалося до нуля.
Але замість того, щоб щось робити, я боягузливо мріяла про те, що незабаром розумний гаджет у вусі за 199 $ дозволить людям з різних країн вільно спілкуватися…
Дай телефон
Новий проект довелося заморозити на невизначений час.
Я попросила Сергія скинути назву школи, зазначивши подумки, що розмови про англійську непомітно припинилися. Сергій не відповів.
Через тиждень надійшло повідомлення:
— Я скинув тобі сайт і контакт Дениса Третьякова. Він творець системи інтенсивного вивчення англійської мови DenEdSy. Це lean в освіті, якщо ти знаєш, що таке lean. Я уявила собі скептичне обличчя Сергія в цей момент. Звісно, я чула про lean management, але не уявляла собі, як це може бути впроваджено в освіті.
— Почни займатися, адже тобі теж потрібно знати англійську мову. Пропоную через 3 місяці зустрітись у ресторані. Парі на пляшку коньяку: хто кого переговорить.
— Як успіхи, Сергію? — але він вже відключився. Що б це означало? Можливо: я зараз відпочиваю, відчепись від мене?
Англійські слова на заставці смартфона замість краєвидів та котиків. Фрази на картках. Аудіотренажери. 5 онлайндодатків, 2 платних.
15 років тому, звільнившись із ліцею, я пройшла навчання на бізнес-курсах і стала працювати менеджером з продажу в рекламному агентстві.
Разом із колегою ми записалися на групові заняття до модної мовної школи. Чесно кажучи, ці заняття більше були схожі на зустрічі в клубі «Божевільні ті, що вижили». Безпека, як ви знаєте, — одна з базових потреб людини, тому я вирішила не ризикувати.
І пішла до іншої школи на індивідуальні заняття з викладачем. Мила дівчина двадцяти двох років прощебетала, як вона вчила англійську в інституті, а потім отримала розмовну практику з англомовним хлопцем. Колишнім хлопцем — навіщось додала вона.
П’яти занять вистачило, щоб розчаруватися. Намагаючись з’ясувати методологію та план навчання, я зрозуміла, що дівчина не в курсі ні того, ні іншого.
Потім я пустилася берега.
Англійські слова на заставці смартфона замість краєвидів та котиків. Фрази на картках. Аудіотренажери. 5 онлайндодатків, 2 платних.
Підсумок: вивчене слово «hungry», ракети, що злітають, і бот Вася, який несмішно жартував російською.
Я не здавалася: книжкові магазини радо давали мені бонусні картки замість бонусів. З упертістю маніяка я несла додому нові самовчителі, один товще за інший…
Ви знаєте, що хайп навколо «клаптевої освіти» — відірвав там шматочок, підгледів тут, «20 хвилин на день, і ти заговориш» — не більше, ніж мильна бульбашка?
Факт: людина не здатна вивчити будь-що, займаючись безсистемно. Так було й так буде, які б технології не з’являлися.
Насправді терабайти відео на Youtube засмічують мозок, а не розвивають його.
Програми вкидають у нас шматки мови, а не мову.
Люди, які вивчали англійську в інституті або за кордоном, але не є професійними викладачами, заводять до лабіринту, в якому вже на 4–6 уроках з’являється стіна.
Свобода вибору перетворюється на повну відсутність свободи…
Фокуси
Буде важко, — попередила я Третьякова на установчій зустрічі перед початком навчання, сміливо дивлячись небезпеці в очі.
Шпурнувши в Дениса м’ячик з відповідальністю, я видихнула і посміхнулася, але незабаром посмішка сповзла з мого обличчя, щойно з’явившись.
– Буде важко, — виразно вимовляючи кожне слово, відповів Денис, — це мої слова, Лізо. Давайте домовимося про найважливіше правило: ви викинете ваші 50 самовчителів і слідуватимете Системі DenEdSy, як би не було спочатку складно та незрозуміло.
– Звичайно… — затнувшись, погодилась я, прислухаючись до того, як усередині мене хтось солодко засопів і, здається, навіть хихікнув.
«Треба нарешті відучити її від цих фокусів», — думав мозок. На одній чаші терезів витрата енергії зараз. На іншій — задоволення від успіху колись. Вибір очевидний? Зовсім ні…
Ви вчите англійську мову?! Дивіться, ось блогер!
«Нарешті, це закінчилося», — думала я, виходячи з офісу директора заводу з виробництва молочних продуктів. Я була засмучена, зла, але відчувала полегшення. Позаду шість місяців боротьби, перемир’я, флангових атак і партизанських вилазок.
Підсумок: ухвалено рішення запустити у виробництво не той продукт, який розробило та протестувало наше агентство, а інший.
Я думала про один із способів саботажу, який вибрав наш клієнт. Усі наради відбувалися за одним сценарієм: я чи мої колеги презентували продукт, зав’язувалася дискусія. Коли власні аргументи закінчувалися, директор схоплювався, швидким кроком підходив до книжкової полиці, що займала майже всю праву стіну кабінету, не дивлячись діставав якусь книгу, відкривав її й казав: «Бачите, ось книга! Її написав такий-то. Як ви думаєте, він розумна людина? Так ось, він пише те й те! А ось цей, дивіться! Ви вважаєте, що книги пишуть дурні?!
Коли він зробив цей фокус вперше, я втратила мову. Згодом подумала, що це разова акція, з ким не буває. Але ні — всі 6 місяців цитування вихоплених навмання книг стало нашим постійним ритуалом на нарадах.
«Ви вчите англійську мову?! Дивіться, ось блогер! На його Youtube канал підписано 560 455 осіб! Він американець, розумієте? Підпишіться! А ось у Instagram є English Girl 20 minutes! Щодня вона викладає збірки фраз! Як ви думаєте, легко зібрати в Instagram 370 352 підписувача?! Заходьте щодня і вивчайте!»
Розсміявшись, я змахнула спогад. Через 10 місяців той продукт тихо помер разом із мільйонами інвесторських грошей. Не приховую, мені не було шкода. Добре, що ніхто не може саботувати мої заняття. Хіба що я сама.
Не правила диктують вам, як і що казати, Лізо…
Справа в тому, що я почала заїкатися. Скільки живу — ніколи не помічала за собою цю особливість. Але щойно починається онлайн-діагностика — я починаю заїкатися.
Навіть Третьяков трохи пом’якшується від цього видовища. Хоча нещодавно він, здається, мене розкусив: «Лізо, не заїкайтеся!»
А що я? Я нічого. Просто намагаюся думати і не думати одночасно. Випадок в аеропорту Амстердаму був одним із уроків підсвідомості, що показує, як важливо слухати інтуїцію, яку я майже завжди намагалася заглушити голосом розуму.
Підсвідомість блокувала спроби свідомості піти хибним шляхом, зображати з себе ту, ким я не була, і робити те, що я не вміла робити.
У критичних ситуаціях мозок просто відключав свідомість, змушуючи діяти єдиним вірним способом: усміхатися, плакати, мовчати, говорити правильні слова і, диво, — грамотно формулювати думки англійською мовою.
Парадокс у тому, що коли я починала думати — у мене нічого не виходило. Я говорила не ті слова, використовувала не ті граматичні конструкції. Замість того, щоб прислухатися до інтуїції, я перепитувала і заїкалася.
Як не розгубитись, коли спочатку тобі кажуть: не думай. Потім раптом — думай. Як зрозуміти, коли думати, а коли не думати? Здається, це працює так: спочатку ти не думаєш, а довіряєш Третьякову. Потім думаєш і намагаєшся зрозуміти та прийняти логіку інших людей. І, нарешті, знову не думаєш, бо все необхідне в тебе вже заклали.
Не правила диктують вам, як і що казати, Лізо, — часто повторює Денис. — Ви і тільки ви вирішуєте, яке правило використовувати, формулюючи свої думки. Підсвідомість почне допомагати вам, коли ви не тільки зрозумієте принципи англійської граматики, а й відчуєте її.
До речі, перевірено на собі — відчувати та приймати правильні рішення заважає страх. Ми завжди чогось боїмося: виглядати безглуздо, не сподобатися, помилитися. Не змогти, не встигнути, не досягти… Чи є щось, чого ви боїтеся?..
Підтримка має значення
Вона — як теплий шалик, дбайливо сплетений мамою: «У тебе все вийде, я в тебе вірю!»
15 років тому я працювала вчителем за класом класичної гітари у ліцеї.
Ігор, щупливий мовчазний хлопчик із 6-Д класу, постійно потрапляв у якісь історії. Бив вікна, падав з дерева, ламав стільці, тікав з уроків. На покарання він був відправлений до музичного класу.
На першому занятті, з гуркотом упустивши на підлогу все, що можна було: папку з нотами, стілець, ручку, замальовану фломастерами гітару, сівши нарешті — він щосили вдарив по струнах.
Тиша, що наступила за цим, стала кульмінацією нашого знайомства — кілька секунд ми мовчки вивчали одне одного.
Через рік Ігор грав найкраще в класі. Жодному моєму учню заняття не давалися з такими труднощами. І жоден з них не займався так уперто, як він.
За рік я вирішила звільнитися.
Коли останнє заняття добігло кінця, Ігор вийняв з кишені зім’яту барбариску, акуратно поклав її на стіл, глянув мені в очі, розвернувся і пішов.
Парі
Від Сергія, як і раніше, ні слуху, ні духу. Знаю, що він продовжує займатись. Схоже, він забув про парі.
— Денисе, як успіхи у Сергія? Він був такий натхненний.
— Лізо, давайте поговоримо про вас…
— Давайте, Денисе! Так, я вже один раз вилетіла в академвідпустку. Зрештою, у сучасному світі не робити так само круто, як і робити, — до мене повернулася звична іронія.
Завжди можна сказати і собі, і оточуючим, що ти не маєш здібностей до мов та написати пост гордості у Instagram: мої 9 невдалих спроб вивчити англійську мову. Чи виступити на конференції «Fuckup Nights». Чим не досягнення? Мене несло.
— Але вперше в житті я не маю думки кинути навчання! Справді, я стала відчувати граматику. Слова вчу із задоволенням. А ще, знаєте, мені вже не хочеться розумного гаджета у вусі! І…
— Якщо хочете знати мою думку… коньяк ваш, — раптом перервав Третьяков. — Побачимося на наступній онлайн-діагностиці, Лізо.
